Samsara

Samsara вимагає повільної уваги, і за цю терплячість віддячує фільмом, що будує сенс на повторі, русі та масштабі, а не на прямому поясненні. На нашу оцінку, це документальне кіно, яке найкраще працює як чуттєвий досвід про людський світ, а не як довідник чи розбір теми. Сильна сторона тут дуже видима: операторська робота й монтаж створюють міцний візуальний потік, тож стрічка переходить від місця до місця й від образу до образу без голосу, що все розжовує. Недолік також чесний, бо глядач, який чекає фактів, інтерв’ю або чіткого висновку, може сприйняти її як надто вільну й відкриту. У перегляді це відчувається як низка уважно зібраних спостережень, де думку тримають звук і зображення. Порівняно зі звичайною документалістикою Samsara менше повідомляє й більше з’єднує враження між собою.