Mamma Roma

Mamma Roma тримається на драмі, яка відчувається прожитою, а не складеною, і на людях та їхньому середовищі, де кожен жест має вагу. На нашу оцінку, це саме той випадок, коли сила драми важливіша за сюжетні хитрощі, а позначка 1962 року ставить фільм у той пласт італійського кіно, який і досі задає мірку серйозній соціальній драмі. Його головна перевага — емоційна й соціальна щільність: буденна важкість тут передана без прикрас. Але за це треба платити увагою до облич, простору й тиску середовища, тож легким переглядом стрічку не назвеш. У роботі Mamma Roma тримається на поставі, вулицях і напрузі між надією та реальністю. Це кіно стоїть дуже високо в європейській драмі, і робить це не шумом, а присутністю.