Pester

Pester уже самою назвою тягне до настирливості, тиску та дрібного зриву планів, а не до фантазії про силу. На нашу оцінку, такий задум може працювати, коли грі потрібні незручність і бешкет як головна ідея: тут гравець діє через подразнення, а не через чисте домінування. Межа теж очевидна: якщо дизайн занадто довго тримається на одному жарті чи одному трюку, новизна швидко зникає. На практиці такі ігри живуть на таймінгу, повторенні та готовності миритися з тим, що вони навмисно трохи дратують. Це дуже далеко від відполірованого екшену і широкої пригоди, а головне питання завжди в тому, чи вистачить задуму на весь цикл. Pester лишається дивною маленькою конструкцією про перешкоди, і саме в цьому її сенс.