Loretta

Loretta зовні майже нічого не пояснює, тож головне питання тут у тому, що гра робить, коли в неї вже входиш. На нашу оцінку, це зазвичай означає наративний або інді-проєкт, де важливіші характер, тон і дрібні вибори, ніж бойові системи. Сила такого підходу — у близькості: подібні ігри вміють робити значущими звичайні кімнати й незручні розмови. Слабкість теж зрозуміла, бо якщо текст або структура не спрацьовують, сховатися за видовищем уже не вийде. У практиці це зазвичай читання сцен, рух за настроєм і повільніший темп, ніж у великих пригодах. Стоїть вона у широкому полі сюжетних ігор, а не в якомусь гучному жанровому куті. Назва Loretta одразу натякає на особисту історію, і грі доводиться добирати силу письмом, а не масштабом.