Gato Roboto

Gato Roboto бере своєю дивною, але дуже влучною парою: кіт у маленькому меху лізе інопланетними тунелями, і саме це задає тон грі. На нашу оцінку, вона найкраще працює як легкий metroidvania-платформер: рух чіткий, кімнати добре читаються, а чорно-біла подача нагадує стару портативну консоль. Межа тут також помітна: гра менша за масштабом за великі зразки жанру і не намагається ламати гравця складністю. У дії це схоже на спокійне дослідження з короткими піками напруги, де знайшов покращення, відкрив шлях і пішов далі. Порівняно з великими metroidvania вона компактніша й кумедніша, зате не втомлює і не розтягує себе без потреби. Це вдалий варіант для тих, хто хоче коротку, зібрану пригоду без зайвого шуму. На велику сагу вона не претендує, і саме тому добре тримається.