Timecode

Timecode запам’ятовується не сюжетом, а способом бачити: кілька подій ідуть одночасно, і від цього кожен жест стає трохи важливішим. На нашу оцінку, саме ця форма робить фільм сильним, бо він змушує не просто стежити, а відбирати, куди дивитися і що пов’язувати між собою. Недолік теж очевидний: така побудова вимагає терпіння і не дає звичного комфортного ритму, де все ведуть за руку. У перегляді є відчуття роботи очима й увагою, а не лише сприйняття історії. Timecode стоїть ближче до кінематографічного експерименту, ніж до звичайної драми, хоча читається саме як драма. Це міцна річ для тих, хто любить форму, що реально змінює досвід перегляду.