Playtime

Playtime перетворює міське життя на хореографію, і саме цим він так вирізняється. На нашу оцінку, це комедія для тих, кому цікаві жарти, зібрані зі простору, скла, віддзеркалень і руху натовпу, а не з гострих реплік. Найсильніше тут працює точність мізансцени: кожен коридор, офіс і виставковий зал поставлено так, щоб дрібні збої ставали смішними дуже наочно. Зворотний бік теж очевидний: якщо потрібні швидкий сюжет або прямі емоції, фільм може здатися відстороненим. У перегляді він вимагає терпіння й уважного ока, майже як читання переповненого кадру замість гонитви за подіями. Серед звичайних студійних комедій він стоїть окремо, а позначка 1967 підкреслює його як класику візуального, майже архітектурного гумору.