Xangel

Xangel схожий на гру з виразним образом, де спершу чіпляють назва й настрій, а вже потім усе інше. На нашу оцінку, у таких проєктах найчастіше працює одна сильна задумка: якщо вона влучна, гра тримається, якщо ні — не рятує нічого. Її плюс у тому, що вона може бути дуже зосередженою і мати власне обличчя; мінус у тому, що за цим нерідко стоїть небагато змісту або механік. У практиці важливо, чи швидко гра пояснює себе і чи змінює свій цикл так, щоб не набридати. Порівняно з великими релізами Xangel, радше, був би у більш вузькому інді-сегменті, де цінується не масштаб, а ідея. Підходить він тим, хто любить дивніші, менш стандартні речі, а не тим, хто шукає великий і щедрий набір систем.