Vampyr

Vampyr найсильніше звучить тоді, коли стає похмурою action RPG про лікаря, що перетворився на вампіра й ходить нічним Лондоном. На нашу оцінку, найцікавіший вузол тут — напруга між тим, щоб годуватися з мешканців, і тим, щоб не розвалити місто, бо саме цей вибір рухає і сюжет, і складність. Плата за цю ідею швидко дає про себе знати: бої відчуваються трохи кострубато, дослідження досить обмежене, а районна система й мешканці інколи працюють більше як задум, ніж як жива механіка. У грі все тече повільно й в’язко, і розмови, патрулі та повернення назад важать майже так само, як сутички. Між сюжетною RPG та спрощеним immersive sim Vampyr стоїть десь посередині, але без найкращої бойової чіткості й без глибини сильніших представників цих жанрів. Вона підходить тим, кому потрібні атмосфера, моральний тиск і темне місто, а не швидкий екшен чи широка рольова свобода.