The Saboteur

The Saboteur досі вирізняється тим, що робить окупований Париж і майданчиком для гри, і історією спротиву: тут є стелс, екшен і відкритий світ, а саме місто добре запам’ятовується. На нашу оцінку, найсильніше працює візуальна ідея переходу з чорно-білого в колір — вона одразу задає дуже чіткий настрій. Але в цій структурі відкритого світу є й слабше місце: місії можуть повторюватися, а деякі системи відчуваються радше робочими, ніж глибокими. У грі такого типу сюжет і сетинг помітно тягнуть враження на собі, бо базова третєособова формула давно знайома. Вона стоїть між stealth action і звичками sandbox-ігор про кримінальні міста, та саме воєнний контекст не дає їй злитись із натовпом. Це сильна гра за стилем і задумом, а не за шліфуванням механік.