The Dig

The Dig просить терпіння до повільних, акуратних головоломок, а не до екшену. У ній потрібно оглядати локації, збирати речі в інвентар, говорити з персонажами й поступово розплутувати, що з чим працює, і саме тут вона найсильніша. На нашу оцінку, гра добре тримається на відчутті послідовного відкриття світу: одна підказка веде до іншої, і рух уперед дає задоволення сам по собі. Її межа теж зрозуміла — без любові до повільного темпу, логічних спроб і уважного читання вона швидко здасться в’янучою. У грі багато часу йде на перевірку предметів, діалогів і варіантів дії, тож вона не приховує свою старомодність. Порівняно з жорсткішими пригодницькими іграми вона менш лиха на загадки, зате м’якша до гравця. Це спокійна класична пригода, а не гра на швидку руку.