Tattletail

Tattletail працює на дуже простій, але нервовій ідеї: треба доглядати за галасливою іграшкою, а навколо звичайні дії на кшталт світла, годування й тиші поступово стають джерелом напруги. На нашу оцінку, найсильніше тут саме це перетворення побутової дрібниці на страх, а не широкий набір механік. Обмеження теж очевидне: задум швидко зчитується, тож гра тримається на повторенні одного й того ж тиску. У грі це відчувається як короткі, стислі відрізки з різкими ривками паніки. Порівняно з багатьма інді-хорорами, Tattletail не розповзається в різні боки, а тримає один чіткий характер. Вона підійде тим, хто любить компактний хорор з виразною ідеєю, а не тим, хто шукає великий простір для гри.