Silver Chains

Silver Chains опирається на хорор від першої особи, стелс і тісні приміщення, тож його беруть радше для повільного просування крізь простір, ніж для бійок. На нашу оцінку, найкраще тут працює напруга від обережного руху й уважного читання оточення: важливі звуки, півтіні та те, що не видно одразу. Але для такого жанру слабке місце теж знайоме: якщо не заходить ритм прихованості й головоломок, вузькі коридори швидко здаються одноманітними. У грі треба прислухатися, помічати записки й шукати замкнені двері, тому відчуття тут повільніше й тривожніше, ніж в екшен-хорорі. Вона стоїть поруч з інді-жахами, де страх роблять простір і переслідування, а не бої. Перш за все вона цінна для тих, кому потрібна атмосфера, а не широкий набір механік.