Prince of Persia

Prince of Persia завжди тримався на стрибках по стінах, виступах, пастках і відчутті, що сам палац бере участь у головоломці. На нашу оцінку, саме ця зв’язка акробатики й таймінгу й досі є головною силою серії, хоч би йшлося про старіший action-platforming чи про пізніший, більш головоломний підхід. Чесне обмеження тут у тому, що під цією назвою існує кілька дуже різних ігор, тому результат сильно залежить від того, яку саме частину мають на увазі, і не в кожній однаково збалансовані бій, платформінг та експеримент. У грі найкраще відчувається ритм: стрибок, зачеп, ковзання, відновлення й рух далі, доки стіна або підлога не підставили. Серія стоїть вище за звичайні екшени вже тому, що рух у ній — не просто шлях до сутички, а сама суть гри. Якщо потрібні спритне пересування й рівні з пастками, сенс назви зрозумілий одразу; якщо хочеться простої бійки, це не той напрям.