Paradise Lost

Paradise Lost тримається на атмосфері, а не на екшені, тож він радше для тих, хто хоче пройтися занедбаним світом і слухати, що розповідає простір, ніж для тих, хто шукає часті бої чи швидкі головоломки. На нашу оцінку, його найсильніше місце — настрій: середовище працює дуже активно, а гра робить ставку на тихе дослідження й спостереження. Проте в такої форми є й очевидна межа — якщо потрібна механічна різноманітність або високий темп, усе може здатися надто тонким. У практиці це гра, що просить терпіння, бо тут важливіше вбирати місце й сліди минулого, ніж бігти далі. Порівняно з більшими пригодницькими іграми вона стриманіша, вужча й майже не відволікається на додаткові системи. Саме ця зібраність потім може відчуватися як тіснота, коли атмосферу вже прочитано. Вона не намагається бути широким екшеном, і ця чесність їй на користь. Тим, хто любить екологічне оповідання й повільний емоційний ритм, Paradise Lost підходить добре; решта швидко впереться в її стелю.