Monochroma

Monochroma вимагає терпіння, бо весь його ефект тримається на формі, контрасті та обережному русі крізь строгі пазл-платформені простори. На нашу оцінку, сила гри в послідовності: вона тримається стриманого візуального стилю й тихої, похмурої атмосфери, а не женеться за шумом. Слабке місце також закладене в сам формат — така гра легко здається повільною, і тим, хто хоче широких можливостей або постійного видовища, вона може швидко набриднути. У грі це означає спостерігати за сценою, читати силуети й розв’язувати головоломки, де настрій важить не менше за логіку. Поруч Monochroma стоїть з інді-платформерами та пазлами, а не з екшеном, і завдяки цьому має чіткіший характер, ніж багато схожих проєктів. Monochroma люблять за акуратний рух і візуальну дисципліну, а межа в нього настає там, де потрібен темп, а не тиша.