Mitoza

Mitoza працює як гілляста дивина майже іграшкового типу, де кожен клік переводить сцену в ще один абсурдний стан. Сенс у тому, щоб пробувати варіанти й дивитися, як розгортається ланцюг подій, і на нашу оцінку, саме винахідливість цих розгалужень робить її пам’ятною. Слабке місце так само очевидне: це дуже короткий досвід, який не вдає з себе ні велику систему, ні довгу головоломку. У практиці це відчувається як послідовність анімованих виборів, де задоволення дає не складність, а відкриття несподіваного. Поруч вона стоїть ближче до експериментальної веб-роботи або цифрової диковинки, ніж до звичайної гри, і це їй личить. Межа тут задається масштабом, але в ньому вона поводиться дуже точно.