Lucius

Lucius тримається на неприємній фантазії про дитину-злочинця всередині звичайного будинку. На нашу оцінку, головна сила тут саме в задумі: гра перетворює прихованість, підготовку та небезпечні предмети на ланцюжок убивств, що більше схожі на розв’язання головоломок, ніж на прямий бій, і саме тому вона така моторошна. Слабке місце теж зрозуміле — такий хорор може здаватися жорстким і механічним, бо гравець частіше не імпровізує, а вибудовує потрібну послідовність подій. У використанні це відчувається як темна пригода з пробами, помилками й дуже обережним розташуванням біля заскриптованих сцен. Порівняно з ширшими хорорами гра вужча і зліша за тоном, і саме ця вузькість робить її впізнаваною. Lucius підійде тим, кому потрібна морально брудна хорор-ідея й не заважають шорсткості виконання, а не швидка екшен-гра.