Long Live The Queen

Long Live The Queen вимагає уваги більше, ніж реакції, і саме тому подобається тим, хто любить планування, розподіл параметрів і читання наслідків наперед. На нашу оцінку, її найсильніша риса в тому, як із історії про виховання принцеси виростає мережа рішень, що можуть ламатися багатьма дрібними й гострими способами. Звідси й головний мінус: якщо потрібні екшен або вільний казковий плин, тут забагато системи для такого настрою. На практиці це відчувається як акуратний розклад уроків, умінь і політичної небезпеки, де важливо не лише те, що обрано, а й те, що лишилося недовченим. Вона стоїть між візуальною новелою, менеджментом і гіллястою історією, а повторні проходження тут є частиною задоволення. Поріг входу впирається в готовність розбирати правила й повертатися з кращим планом.