Divinity: Dragon Commander

Divinity: Dragon Commander вирізняється тим, що поєднує стратегічний шар із боєм драконом від третьої особи, і на папері це звучить дивно рівно настільки, наскільки в грі й запам’ятовується. На нашу оцінку, її найсильніша ідея — перемикання між керуванням арміями й польотом у формі дракона, тому гра рідко надовго застрягає в одному рівному ритмі. Зворотний бік гібридності в тому, що жодна половина не завжди відчувається такою ж повною, як окрема гра, збудована тільки навколо неї. У практиці тут треба займатися політикою, військами та битвами, а потім різко переходити до прямішого й більш театрального дії, коли вмикається драконяча форма. За місцем у жанрі це не чиста стратегія і не чистий екшен, а щось між ними, і саме тому в гри є власний характер. Divinity: Dragon Commander беруть за змішування жанрів і незвичну структуру, а не за бездоганно відполіровану механіку.