Dawn

Dawn найкраще працює як тиха гра на виживання та дослідження, де треба стежити за світлом, відстанню й формою мапи, а не за швидкою реакцією. На нашу оцінку, її сильний бік — обережний рух: прогрес тут відчувається заслуженим, бо гра постійно змушує шукати безпечні шляхи й маленькі вікна для проходу. Слабке місце теж зрозуміле: у такого дизайну вузький діапазон, і йому часто бракує і видовищності, і постійної дії, якщо людина чекає безперервного екшену. У практиці це напруга повільної ходу через небезпеку, де навіть прості рішення важливі, бо світ дуже скупо дає перепочинок. Вона ближче до атмосферних інді-ігор на виживання, ніж до великих відкритих світів чи пригод, де головне — бій. Dawn тримається на терплячому орієнтуванні й не намагається бути голоснішою, ніж треба.