Longplayer

Longplayer від самого початку вимагає терпіння, бо це радше безперервний музичний проєкт, ніж звичайний застосунок у побутовому сенсі. На нашу оцінку, його сила в самій ідеї: музика, яка влаштована так, щоб тривати, а не завершуватися, і тому звучить зовсім інакше, ніж плейлист чи радіо. Обмеження теж зрозуміле: це не про швидкий пошук, не про керування великою бібліотекою і не про щоденну музичну утиліту. У користуванні це радше річ, до якої повертаються й залишають звучати, ніж інструмент, який постійно тримають під рукою. Порівняно зі звичайними музичними застосунками, Longplayer стоїть ближче до мистецьких і експериментальних форм, і саме цим запам’ятовується. Це рідкісний випадок, коли застосунок цінують не за зручність, а за стійку ідею, тож він явно не для всіх.