Longplay

Longplay робить ставку на тих, хто хоче бачити свою музичну бібліотеку як полицю альбомів, а не як нескінченну чергу окремих треків. На нашу оцінку, його сила саме в альбомному підході: він підштовхує слухати релізи цілком і робить перегляд схожим радше на перегортання колекції, ніж на пошук по базі. Обмеження теж зрозуміле: якщо людина живе на випадкових синглах і алгоритмічних добірках, така логіка просто менше зачіпає. У користуванні це зазвичай спокійний перегляд обкладинок і повільніший темп, який пасує вже зібраній колекції. Longplay стоїть між простим плеєром і повнішим менеджером музики, і вузькість ролі тут працює на нього. Поза альбомами його сенс помітно слабшає.